Результати пошуку слова: Вщухати

надтиха́ти – дієслово недоконаного виду (трохи притихати; вщухати) Інфінітив надтиха́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа надтиха́ймо 2 особа надтиха́й надтиха́йте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа надтиха́тиму надтиха́тимемо, надтиха…

Так минула ніч, сповнена тривог і втоми, а коли нарешті розвиднілося, шторм анітрохи не вщух і не було жодних [65] ознак того, що він збирається вщухати.

Та врешті гарячка його щастя почала вщухати. Невдовзі його лють почала вщухати, і він знову відчув ту нестерпну сухість у горлянці, яку могла вгамувати лише свіжа вода.

Коли шторм почав вщухати і вітер перемінився, підняли клівер і помалу допливли до свого острова. Але скоро після того шум почав вщухати.

Свято не прийшло без злобливої настирливості нудних і безпідставних закидів та причіпок, але вони примушені були, вражені фактом безсумнівної великої ідейно-художньої цінності нового твору Яновського, поступово, хоч і несамохіть, вщухати.

Три доби не здіймали ми шинелів і починали вже кепкувати з оповідачів про страхіття Каракумів, як нагло вітер почав швидко вщухати й опівдні зовсім ущух; до криниць зоставалося ще десять верстов, але ці десять верстов здалися мені десять разів по десять.

Трохи згодом, коли дощ почав вщухати, вiд пiд’їзду вiд’їхала друга машина – Iгор вiз у пологове вiддiлення дружину з дитиною.

Пострiли стали вщухати, нiби вороги збиралися зализувати рани.

Другої ночі буря почала вщухати, і зранку ми подалися в село на пошуки їжі, бо так зголодніли, що вже не думали ані про небезпеку, ані про рятунок.