Дибазол Posted on by / 0 Comment дибазо́л – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний дибазо́л родовий дибазо́лу давальний дибазо́лу, дибазо́лові знахідний дибазо́л орудний дибазо́лом місцевий на/у дибазо́лі, по дибазо́лу кличний дибазо́ле*
Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ Posted on by / 0 Comment Тепер уявіть, скільки цікавих крізь шпарини в парканах, із-за фіранок стежить за мною, коли я з веретчиною на руці дибаю у сутінках на цвинтар ночувати. … То чого дибає спозарання із мотикою?
Улас Самчук – Волинь Posted on by / 0 Comment Не допусти, Господоньку святий, щоб моя дитина отако все життя дибала, краще вже пiшли менi смерть,- молилась вона з повноти свого великого серця. … Одна Василинка має ще вiльне право дибати де попало, набивати рота всiм, що трапиться, на що, звичайно, вiдзивається Настя: –
ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному Posted on by / 0 Comment Потім кидав мішка на згорблену спину і дибав у келію, де розпалював вогонь, і знову в нього все кипіло і шкварчало; він нюхав, змішував і куштував якесь химерне вариво. … Прохор уже дибав по стежці, несучи на горбі лантуха з хлібом.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi Posted on by / 0 Comment Хитало попоною і дибало на середину зали. … Дибали, незручно переступаючи, а в руках тримали по вужу й по квітці. … Дибала, спираючись об палицю, й розглядалася. … Думала, що біжить, натомість ледве дибала. … Бачила перед собою стежку і повільно по ній дибала.
