Володимир Винниченко – Сонячна машина
Князь Альбрехт часом зупиняється, щоб одпочити, і підводить голову догори, до колосальної будівлі. … Потім умить, хитнувшись увесь угору, підпирає тіло палицею, роззявлює рота, зараз же закриває, наче задихавшись тим, що має сказати, знову розкриває й видихає вниз у злегка підняте догори м’ясисте, червоно-буре, лобате лице: —