Результати пошуку слова: Дур

Якiсь думки про щастя; якiсь даремнi надiї, котрi її завжди дурили, розбивались об гострi пороги остогидлого життя та утрат, нужди та недостачi… Досi i то було гаразд. … Досi хоч даремнi надiї були; хоч дурили, та все красили злиденну долю. … –  За дурною головою та й ногам лихо!

Дурний, дурний! … Потiм глянув боязко спiдлоба на “Воводька”, що той далi зробить… Але той уже, видно, “такою дурепою” не цiкавиться бiльше. … Не дурний вiн таке робити. … – От дурний. … – Ех,- каже Матвiй.- Вам трапилась дурничка – отой лiс та млин. … Не дурно ми, дiтвора, й голодувати мусiли.

Він не підпалював храму богині в Ефесі, як це зробив отой дурень Герострат, щоб потрапити до газет та шкільних хрестоматій. … Що ж він, дурний був чекати, поки його розстріляють? … – Я цих дрібниць не пам'ятаю, бо ніколи такими дурницями не цікавився, – … На Фердінанда вони начхали, а патякали зі мною про ще більші дурниці.

Дурниці, приймуть. … Кому ідея, кому дурість, кожний по-своєму, як каже твій батько, порядок держить. … Які дурниці! … Про театр же їй просто й говорити не хочеться — це не те, що монополія, а чисте царство диявола А тим часом коли б вона могла стати артисткою, то, здається, підписала б… Ні, ні, вона говорить безсумнівні дурниці.

А най мій язик чиряки обсиплять, яке дурне сказала! … Вони таки не мають смальцю в голові а Бога в череві, її сусіди, бо думають, що вона дурна. … А Даруся не дурна – вона солодка. … А якщо вона таки дурна, хоч і не є видима каліка? … А дурень із Степанових штанів Степана не послухав, спух, мало не тріснув у різьбі з шайбою.

Так ні ж бо, ми помиляємось, ми дуримо себе; які ж ми нерозумні, якщо ми так міркуємо! … А щоб кожен міг зазнати і ваготи турбот, і втіхи од старшинування і щоб нікого не брали дурно завидки ні на те, ні на те, вважаю я, що найкраще нам усім по черзі мати на один день сей тягар і сю шанобу.

дурни́й – прикметник відмінок однина множина чол.

Нездара і дурень. … –  Так кажуть до дурнів,- Отава тримався суворого тону. … Може, тому й кинулася за вами в темряву, як остання дурепа. … А це майже завжди ознака дурощів. … –  А щоб не казати про цей фільм таких дурниць. … –  Та постривай, дурню! … –  Ну й дурний, – … Дурне то було діло і непотрібне.

«Чого іржеш, дурню!» Вийшов на дорогу. … Чого з її дурного язика не зірветься. … — Не дурій. … Дурниці говориш, — … Над плотом поспиналися вишні, сливи-кобильохи, під плотом тулиться дурман, з лопатого, в білих прожилках листу сутуляться колючі зелені голівки з розсіченими навхрест губами.

Одне слово, не школа, а дурдом, хоч з якого боку подивись. … Правда, ніс у неї великуватий і нігті обкусані до крові, та ще й була тоді в отому дурнуватому ліфчику на поролоні, все так і стирчало в різні боки. … Я нап'яв її задом наперед, козирком на потилицю – дурниця, звісно, нічого не скажеш, але мені так подобалося.