Результати пошуку слова: Дурман

Здавалося б, після випитого почнуться співи, веселі балачки, танці, аж ні: у гамаках, на верандах, просто під парканами на землі вкладалися молоді вакеро й одразу ж, наче їх дурманом споєно, провалювалися в тяжкий сон. Сонце щедро й розгонисто б’є всередину хижі, темна сельва дурманливо дихає густими ароматами прадавніх сторіч.

Неволя, як той чад, задурманила людям голови. XV З ЛЕГКОЇ РУКИ Уранці устав Чіпка з досадою в серці, з дурманом у голові. – Щасливо… Поніс Чіпка у Піски задурманену голову, ще дужче помучене серце… Тепер уже не жевріла в душі надія, не піднімала вгору його духу, не гнала вперед, як у гброд.

щойно він відволікався, як дурман розвіювався; а другі скорялись настільки, що навіть на відстані солодкі пошепти та настійливі накази все ще звучали в їхній пам’яті. Млосно, гаряче-духмяно дихали мереживні тамариски, туя дурманила своїм запахом, аж голова чманіла.

Особливо в часини духовного прояснення, коли зникав отой химерний дурман, етерний дим, у якому купалася. Той дурман у голові, невиясне хвилювання, болісне очікування й передчуття ласк з’явилися до неї й цього разу, а страх, занепокоєння й непевність не покинули її.