Результати пошуку слова: Дурняк

дурня́к – іменник чоловічого роду (у складі фразеологізмів) відмінок однина множина називний дурня́к родовий дурняка́ давальний дурняку́, дурняко́ві знахідний дурня́к орудний дурняко́м місцевий на/у дурняку́ кличний дурняку́* [

А вiн одне знас – на дурняк пиячити! Його за це розiп’яли в шевця… Того ж дня я подався свiт за очi: нинi на дурняк i зозуля кувати не хоче. Якщо мене звинуватять у тому що я на дурняк досхочу нанюхався смачненького, у мене й мiдякiв нема, щоб оплатити апетитнi пахощi дзвоном.

«Кемел», щоправда, при найближчому розгляді виявився югославським передруком, але на дурняк і тюлька – шпроти. Відробляла зайву зміну – і не на дурняк.

Хто ж відмовиться від такої квартирантки – не п’є, не курить, бахурів не водить, та ще й ліками вгощає на дурняк! Та кульочок кави на дурняк зобов’язував.

Буває так, що слава на дурняк, а в нього слава за великі гроші.

– Чого ви пропустили на дурняк замурзу?

любителі на дурняк перекусити та творчі пенсіонери, яким не було що сказати ні про поета, ні про його поезію, то коротка презентація скоро перейшла у бурхливий фуршет, в якому не брав участі тільки іменинник, зайнятий роздачею автографів.

– Ти відповіси, якщо повні бочки королівського масла й вина будуть скинуті в річку, щоб озеряни погуляли на дурняк!

— Певно, він просто вирішив на дурняка проїхатися додому.

Признайся, що ти такий скупий, що й сам на дурняк мило господарське їв би!..