Результати пошуку слова: Дятел

клюва́к – іменник чоловічого роду, істота (дятел) відмінок однина множина називний клюва́к клюваки́ родовий клювака́ клювакі́в давальний клюваку́, клювако́ві клювака́м знахідний клювака́ клюваки́, клювакі́в орудний клювако́м клювака́ми місцевий на/у клюваку́, клювако́ві на/у клювака́х кличний клюва́че клюваки́ [діал.]

Приснився дятел, що клює націю в скроню. Дятел був як дятел, дзьобатенький і пістрявий, а нація якась аморфна, розпливчаста, і все підставляє скроню.

Кулі відщеплювали шматки живого дерева, глухіш, наче дятел, стукотіли по стовбурах. Пахне почорнілий висохлий глід і, як дятел, тукають, зриваючись з замшілих дерев, тугі, з краплинками ледве помітного ластовиння, Кислиці. На дичці застукав дятел і штопором, донизу, почав писати чіпкими ногами круги по замшілій корі.

Iнодi тiльки трiсне гiлочка, упаде шишка, стук-стукне дятел… У тиху погоду в лiсi анi шелесне: тихо-тихо, тiльки коли-не-коли флейтою iволга заграє, застукотить дятел, затiвлiкає щиглик…

Над ними каркнув кілька разів ворон, і десь неподалець стукав об кору дятел. Було тихо й затишно, десь кликала господиня курей, десь туркотіла горлиця, вистукував об дерево дятел, і вони дуже швидко згодилися піти посидіти в шинку.

вона так і залишилася хлоп’ятам за мамку: годувала їх своїм молоком, а пташки – дятел та чибис – приносили хлоп’ятам з тодішнього «Гастроному», дивись там, –

Он десь цівкнула синиця, застукотів об кору дятел…

Вона не стрибає по деревах, як вивірка, не скаче, мов дятел, а скоріше лазить по них, наче ящірка.

Е, це ж не сонце стукає, а дятел у червонiй шапочцi.