Результати пошуку слова: Журячись

бо ж це вперше вона показувалась комусь іншому такою, якою досі тільки сама на себе милувалась, журячись, кому ж то така краса дістанеться, —

А згодом виходило, що зародило на десятинi лише вiсiм вiрних кiп, кожна видала вiсiм пудiв, i, коли хтось говорив про це дядьковi Миколi, вiн, анiтрохи не журячись, вiдповiдав: –

кажу, не дуже й журячись, що нема чим голову прикрити, бо зима ще далеко.

Мати питає, журячись: –

Роздушені депресією водії і пасажири сиділи, журячись, на підніжках, безвладно звисали з сидінь, валялися коло узбочин.

— Ключар, завжди делікатний, м’який, на цей раз кидав слова гостро, не вельми журячись, що вони завдають мені болю.

Тоді, не роздягаючись, лягла коло них спати, але цілу ніч плакала й зітхала, своєю бідою журячись та про коханого турбуючись і нічого доброго од долі вже не сподіваючись.