Результати пошуку слова: Жіночка

жі́ночка – іменник жіночого роду, істота відмінок однина множина називний жі́ночка жіночки́ родовий жі́ночки жіночо́к давальний жі́ночці жіночка́м знахідний жі́ночку жіночо́к орудний жі́ночкою жіночка́ми місцевий на/у жі́ночці на/у жіночка́х кличний жі́ночко жіночки́ *

Але як жіночка хитра й метикована, вчинила останню спробу врятувати рештки своїх грошей.

Віконце відчиняється двічі на добу – о сьомій п’ятнадцять вечора та четвертій нуль три ранку, коли, побрязкуючи либонь так само ще габсбурзько-грабалівськими ключами, з хати на сусідній горі спускається мала сухорлява жіночка в хустині і – на цю пору року – гумаках.

А мав би бути, бо навколо нього бігає жіночка, приблизно такого ж віку, і кричить: – Бо молода жіночка не просто красива, вихована і здоров’ям цікавиться. Жіночка очі опустила і дуже природно зашарілась: – Треба буде спеціально підсилити вашу групу кількома жіночками з бригади, яка ловить кишенькових злодіїв.

От писала жіночка. Тендітна, мила, трохи наївно-манірна, як німецька порцелянова статуетка, ошатно й здатно вбрана жіночка з обличчям, прописаним тонким ретельним пензликом, Ганська мала чаклунський голос. Жіночка його мені не до вподоби, а може я просто рудим не довіряю.

В його дома "жіночка та двійко маленьких", як він із грайливою усмішечкою довів до моєї відомости й, мабуть, обливаючись соромом за цю усмішку. Він любить називати деякі речі зменшеним ім’ям: шубка, жіночка, діточки, грошенята. «Жіночка» кашляє, лежить. Там же "жіночка й діточки".

Жіночка була досить гарненька і Сашко першим запропонував свого стільця дамі. — Досить приємна жіночка… — — А ось ви, здається, досить дивна жіночка. Сашко недовірливо подивився спочатку на Толика, а потім на телевізор, де якась гарна жіночка теревенила щось по потойбічне життя: —

Ягода зраділа побути ще з Сивооком, її не злякала розпатлана постать купцева, маленька жіночка сміливо підкотилася до Какори, шарпнула його за корзно, залящала йому, аж той затулив вуха: –

«Сувора жіночка, – Ток-шоу, на яке її запросили, мало претензійну та солодкаву назву «Берегиня», вела його незграбна жіночка Ганна Ладокур, дружина режисера та продюсера цієї програми. Не в тому місці він полював… Що ж, принаймні, можна вважати, що в Дани В’ячеславівни – до речі, цікава жіночка!

З урочистої зали у хол визирнула сувора жіночка з яскравим макіяжем, у довгій, схожій на професорську мантію, хламиді. Аби поряд… І вони дременули б, та до кімнати забігла жіночка у хламиді, зарепетувала: —