Skip to content
Дорога рiвна, в’їжджена, небо ясне та зоряне, свiтить круглий, аж, здається, прозорий мiсяць, мороз пришкварує i полоззя саней поскрипує, їдуть тепер не тiєю ж дорогою, що й улiтку, а навпростець, здовж лугу, а то i через луг, бiля обох млинiв – монастирського i чеського.
