Результати пошуку слова: Ка
Улас Самчук – Волинь
Хлiба, мовляв, зародило, то кожний силомiць на зламання карку до млина преться, так нiби не хватить йому води. … Василь корови пасе i вже “на цiлий день”, бо днi, як не кажiть, укоротшали, а паша на тих Валах не дуже то вилягає. … Тато кажуть: рiчка тече до моря. … На ставу,каже,- нашому колись лебедi кублились, а тому i село так звуть.
БОКАЧЧО Джованні – Декамерон
любов моя, кажу, сама собою з часом угамувалася, лишивши в моїй душі тільки таке задоволення, яке дає вона тим, що не надто далеко запливають у глибокі її затони; од чого я колись мучився й страждав, стало мені тепер любим та милим. … Тоді Неїфіла, спаленівши вся од сорому (бо один із кавалерів був у неї закоханий), сказала: –
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський
Особливо ті три, бо по четвертому і слід десь щез, у тім Сибіру, на тій холодній десь каторзі. … В робочому фартусі, отак, як щойно прийшов з роботи, лише скинув кашкета, сидів він під сліпучо – синім небом і під гілкою бузку і, склавши грубезні свої руки, спочивав. … Тихо поставив валізу і стяг кашкета: –
Жюль Верн – 20 000 льє під водою
Купці, судновласники, капітани кораблів, шкіпери Європи і Америки, офіцери військових флотів усіх країн, навіть уряди різних держав обох континентів були дуже занепокоєні цим феноменом[1]. … Спочатку пасажири дуже злякалися; проте капітан Андерсон поспішив їх заспокоїти. … Капітан Андерсон спустився негайно в трюм.
100 найвідоміших образів української міфології
У білоруській казці три брати-велети прикріпили місяць на дубі — світовому древі. … У Густинському літописі згадано, що в руках він тримав коштовний камінь — рубін або карбункул. … Про сильний дош кажуть, що він періщить. … Вважалося, що блискавка — то Божа кара, і що вона запалила — невільно людині гасити.
МИРНИЙ Панас – Повiя
Бiда, кара господня! … Упросився й Пилип Притика до Карпа Здора, свого сусiда й кума. … Не вiтер, а буря завiяла, метучи цiлi гори снiгу по землi, вихорючи немов густу кашу у повiтрi. … Снiг розтавав; калюжi текли пiд пiл, пiд пiч, пiд лави; у хатi, як у льоху, стало холодно, вогко… Сяктак дверi вiдчинились.