Результати пошуку слова: Кволий
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана
– Вона засміялася.- Чи не занадто ти кволий для насолод? … Був нічий, холодний і забутий, як руки, підняті до зір, як дощ, що відірвався від хмари й не впав на землю, як кволий листок, занесений із сумних, осінніх садів у розгойдане море. … Мов щось стороннє, чуже сприйняла кволий крик дитяти і шанобливий шепіт повитух: «Еркечоджук» –
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Спершу дощ був кволий і несміливий – це теж був її плач, його особливе відбиття там, угорі. … Низенький, кволий чоловічок зі зморшкуватим обличчям й задовгими руками був уражений не менше господині. … Але це був тільки спалах, зовсім кволий серед цієї гіркоти й смутку. … І побачив клубасту кулю, всередині якої горів кволий вогник.
Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ
Корчма поринула в густий морок і ледве бовваніла за плотом; та ось нараз в одному з її вікон, десь далеко в глибині, мигнув кволий відблиск світла. … Якийсь червонуватий відблиск, ще кволий, але дедалі яскравіший, починав пробиватися в хату, та співрозмовники, далеко ширяючи палкою уявою, не помічали нічого…