Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
І потріскані до крові, обвуглені губи женців. … Зубами скрипить од болю, кусає розпухлі губи, а жне, умліваючи над тринадцятим снопом. … — Сльози набухають в його червоних зіницях, і хлопець кусає до крові губи, щоб не розплакатись, як дитина. … Усміхом вітає вона його, і, стулюючи губи, переносить усмішку кудись далі, рівну, світлу.