ХЕМІНГУЕЙ Ернест – Райський сад
Ти стаєш моєю дівчиною, Кетрін. … – Це ж ти Кетрін. … А ти – моя кохана Кетрін. … Дякую тобі, Кетрін, дякую. … Полежмо трохи тихенько, обіймаймо одне одного й ні про що не думаймо,- мовив він уголос, а серце його проказувало: «Прощавай, Кетрін, прощавай, моя люба дівчинко, прощавай, і хай тобі щастить, прощавай».