КАТАЄНКО Кузьма – Живі зустрінуться Posted on by / 0 Comment На середині вулиці стояв лакований фаетон. … До двору Домни заїхав лакований фаетон, військова бричка та двоколка.
ЕРНЕСТ Гемінґвей – Прощавай, зброє Posted on by / 0 Comment Пам’ятаю той екіпаж, коня, що йшов повільною ступою, візникову спину та лакований циліндр, а поруч мене – Кетрін Барклі. … Його лакований циліндр виблискував від вологи.
Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ Posted on by / 0 Comment На такі оказії в нижній шухляді робочого столу приміщення, де спільний простір ділили дев’ять викладачів, кожний з яких мав у розпорядженні лакований стіл і дерев’яний стілець з високою спинкою, що впиралася в стіл позаду, чекали напівзакриті бежеві сандалі з вкладеними в них бежевими шкарпетками і лежав рушник.
Микола Бажан – Майстер залізної троянди Posted on by / 0 Comment Біля вікна простий, розлогий, бездоганно лакований стіл з ретельно розкладеними ручками, олівцями, з купками акуратно нарізаних аркушиків хрумтливого паперу; все на установлених, непорушуваних місцях.
НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Чарiвнi окуляри Posted on by / 0 Comment Під дзеркалом стояв такий же різьблений лакований піддзеркальник на гнутих ніжках у вигляді лев'ячих лап (бо нагорі, як ми роздивилися, теж була таки лев'яча морда).
Володимир Сосюра – Третя рота Posted on by / 0 Comment І от… У місячнім сяйві лежить на камінні розкішна Юля з великими, чорними, гіпнотичними очима і од нетерплячки рве білими й красивими зубами лакований хлястик мого кашкета… Вся моя душа рветься до неї, а я мов кам’яний стою над нею, дивлюсь на годинник на руці й кажу: —
Володимир Дрозд – Катастрофа Posted on by / 0 Comment …рятує, давній запах тютюнового диму, зжовклих паперів у кімнатах, запах газетних підшивок, сіренька мла в шибках, жовто-сіренька, він лягає головою на стіл, на пустий лакований стіл, але й стіл гарячий, від розпуки він б'ється чолом об дерево -—
ІЛЬФ Ілля Арнольдович – Дванадцять стільців Posted on by / 0 Comment Три… Але, перше ніж чорний лакований молоточок ударив об фанерну кафедру, Остап повернувся, кинув догори руку і тихо сказав: –
