Тарас Григорович Шевченко – Музика. Повість. Posted on by / 0 Comment Коли все втихомирилося, на підмостках у вигляді сцени зявився досить опасистий з колишніх кріпаків капельмейстер з цілком льокайським обличчям.
Микола Хвильовий – Синi етюди Posted on by / 0 Comment Здавалося, що пiсля такої фрази хтось iз "провiнцiялiв" мусiв використати момент i присоромити Топченка, але i тепер нi Сiрко, нi Бродський – нiхто iз них не найшовся, що сказати ревiзоровi: першому тiльки незадоволено пересмикнулося обличчя, другий навiть льокайськи посмiхнувся.
Володимир Винниченко – Сонячна машина Posted on by / 0 Comment Ех, управителю, управителю, не сокиру тобі тримати, а нагайї Так для нагая часи минули, а сокирка льокайських рук не слухається.
