Володимир Винниченко – Сонячна машина
Ступай навшпиньках по дзеркальному мармурі підлоги, швиденько, боком просунься поміж колонами, в яких одбивається твоє напружене, пригнічене обличчя, пірни тихенько в оксамит і шовк глибокого фотеля й сиди нишком, загублений, малесенький. … І він зазнайомить її з берлінськими друзями: І скличе їх на маленьку нараду?