Результати пошуку слова: Мочар

Мочар

Posted on by / 0 Comment

мо́чар – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний мо́чар мочарі́ родовий мо́чара мочарі́в давальний мо́чару, мо́чарові мочара́м знахідний мо́чар мочарі́ орудний мо́чаром мочара́ми місцевий на/у мо́чарі, мо́чарові, по мо́чару на/у мочара́х кличний мо́чаре* мочарі́* *

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький

Posted on by / 0 Comment

Сула, широкі плеса та мочарі на низині парували, неначе літепло в холодку. … Високі вали доходили за палацом до зелених пологих лук, де протікала течія, де лисніли плеса води та мочарі, вкриті зеленою осокою, татарським зіллям, рогозою та високими очеретами. … На болоті, на мочарах було тихо.

РОНИ Жозеф – По вогонь. Печерний лев – КОМПАС (Подорожі)

Posted on by / 0 Comment

Люди звеселіли, випросталися, перешили останні мочарі й ступили на тверду землю. … Тоді Зур видряпався на косогір, обминув мочарі, пірнув у зелену глушину і зненацька опинився по той бік скелястого кряжа, неподалік од лігва печерного лева. … Там, між двома мочарами, вигулькнуло семеро людських фігурок.

Улас Самчук – Волинь

Posted on by / 0 Comment

Мочар, знаєте, але при хатi i – думаю, що вдасться її трохи осушити. … Он наш Мирон мав таку саме мочар, а тепер пiдiть – поле, як щастя. … “Казьонцi” дiстануть самi суглинки та мочарi. … Самi багна i мочар. … Той дiстав краще, тому припало дещо мочару, iншому ще щось хибить. … За межею поле покате до долу – тiнь та мочар – власнiсть Григорка.

ВДОВИЧЕНКО Галина – Тамдевін

Posted on by / 0 Comment

Вона так i не стала менi домiвкою – на вiдмiну вiд Замкової гори, навколишнiх пагорбiв, схилiв та полонин, непрохiдних мочарiв з сухими безпечними острiвцями, темного глухого лiсу в урочищi… Там я почувався вiльно. … Аж раптом з мочарiв почувся крик – переляканий, на однiй нотi.