Результати пошуку слова: Навіжений

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький

Posted on by / 0 Comment

Кінь гарцював, як навіжений, ставав дибки, крутився, як птиця в клітці, на усі боки. … – кричав навіжений Потоцький і, вхопивши за руку Гризельду, пішов по залі вибивати краков’яка. … Єремія крикнув ці слова, махнув кривою шаблею, посварився на сеймових посланців і вискочив з сейма, як навіжений.

ЛЕМ Станіслав – Кіберіада

Posted on by / 0 Comment

Стурбований цим Кляпавцій прискорив ходу й уже неподалік від заїзду, де міщани жваво обговорювали події, дізнався, як його колега, мов навіжений, вискочив з королівського палацу, наче за ним чорти гнались, і, збігаючи довгими крутими сходами до порту, впав і зламав ногу.

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Іван Петрович – Енеїда

Posted on by / 0 Comment

60 Попхались к берегу поближче, Прийшли на самий перевіз, Де засмальцьований дідище Вередовав, як в греблі біс; Кричав буцімто навіжений, І кобенив народ хрещений, Як водиться в шиньках у нас; Досталось родичам сердешним, Не дуже лаяв словом гречним, Нехай же зносять в добрий час.

РОМАНІВСЬКА Марія – Шахти в небі

Posted on by / 0 Comment

Може, вітер з кватирки чи цей навіжений кіт скинув його зі столу, і… значить, Толя не знав, не читав нічого. … – Я приїхав ледве живий, сам збентежений, а ви ще накидаєтесь, як навіжений. … Він свистів уже, як навіжений, і шарпав прапорець на машині.

Ремарк Еріх-Марія – Три товариші

Posted on by / 0 Comment

І ось тепер сидів, нещасний, у своїй кімнаті, зубрив, як навіжений, ніби це ще мало якийсь сенс. … Він бігав по колу, як навіжений, і зірвав оплески. … Праця – робиш як навіжений і все втішаєш себе ілюзією, що колись потім буде інакше.

Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ

Posted on by / 0 Comment

П’ять трупів виставили того дня для спізнання під стіною сільської читальні; три дні навіжений Ступа зганяв людей упізнавати побитих, щоб «по-християнському» поховати — і ніхто нікого «не впізнав». … і справді, мало бракувало, щоб він, навіжений, не пустив у мене кулю.

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків

Posted on by / 0 Comment

Відай, се “той”, бодай скаменів!… Отак, здається, впав би на землю, безсилий, затулив вуха руками та би заплакав… Бо вже не годен… Дз-з-и-и… Дзі-у-у!… Йой!… Іван виймає флояру і дме у неї що має сили, але “той”, навіжений, сильніший за нього.