Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ
Незнайоме слово одразу насторожило двірника, що стояв неподалік грізний, нашорошений. … І хоч говорив він все це легко, весело, беззлобно, але Степурі, що стояв неподалік, хотілося вбити, задушити його в ту мить. … А зовсім неподалік був затінок, зеленіли дерева. … Неподалік за кущами картоплі хазяйнує в своєму окопі Степура, —