На залi гримнула оркестра. Робить наступ струнна оркестра. Там, коло казарм, назустрiч полковi виходить вiйськова оркестра. Оркестра вдарила марш. Оркестра найнята, хор вимуштруваний, артисти знають свої ролi. Бризнула свята вода, задзвенiв спiв, заграла оркестра.
Ледве господар із господинею ступили на терасу, кріпацька оркестра вдарила славнозвісного марша з “Вільгельма Телля”, після марша таки зараз, не відідхнувши, — Недарма в Італії побував!” Поки ладналася оркестра, встиг я довідатися від сусіди дещо про артиста, що мене зацікавив.
Джаз-оркестра заторохкотіла, завихляла танго… Григорій поклав поданий прейскурант догори ногами: – Стояла на сонячній кладці і, підставивши обличчя під сліпуче сонце, сміялась загонисто, буйно… Вже не ревіла оркестра і вже нікого не було – то ревів водоспад, а над ним у веселковім сяєві стояла Наталка.