Результати пошуку слова: Осміх

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем

Posted on by / 0 Comment

Одна Надя ані осміхнулась. … Надя й собі осміхнулась. … Надя осміхнулась: вона знала філософію тих смирнських Арістотелів та Платонів. … – сказав Селаброс, легко поклонившись і осміхнувшись до Зої. … Селаброс осміхнувся. … Селаброс і Надя осміхнулись. … Осміхнуться вони, з-під їх блиснуть білі дрібні зубки, неначе два разочки перлів.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками

Posted on by / 0 Comment

Обидві матері осміхнулись. … Неначе й знов осміхнулась до мене доля. … На його устах майнув осміх до гостей, буцімто він був їм дуже радий. … Але той осміх був удаваний. … Елпідифор Петрович тільки осміхавсь мовчки. … обізвався Елпідифор Петрович і хитро осміхнувсь. … Мати стиха осміхнулася до неї.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа

Posted on by / 0 Comment

Мойсей підняв голову, думав почути щось путнє, але зараз схилив її вниз, осміхнувшись. … З-під чорних брів світились чисто польські ясносірі, позичені од помішки польської, великі очі якось по-дитячій, трохи з осміхом. … Усі осміхнулись. … промовив Ясь, осміхаючись. … промовила Ганя, осміхаючись.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Posted on by / 0 Comment

коротко скаже він, і чорні сумовиті очі осміхнуться, а міцну руку покладе на її голову, як кладуть дорослі дітям. … З-під вогких темновишневих губ сяють синюваті високі зуби, по-дитячому осміхається чорняве красиве обличчя. … Невеликий, міцно збудований, наздогнав її, осміхаючись привітно, ясно.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки

Posted on by / 0 Comment

– Про мене, мамо, йдіть собі заміж хоч і сьогодні,– сказала дочка осміхаючись. … Балабуха осміхнувся. … – питав Балабуха, й собі осміхаючись. … – сказав Балабуха осміхнувшись. … Терлецький ледве примітно осміхнувся й погладив бороду: він не помилився, догадуючись, що Балабуха приїхав подивитись на його дочок.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Поміж ворогами

Posted on by / 0 Comment

Порфирій і осміхнувся. … Порфирій до сестри, осміхаючись. … – спитала благочинна, здержуючи легкий осміх на устах. … Писар осміхнувсь. … Писарша ані осміхнулась. … Писар тільки осміхався: він не йняв віри щирості надзвичайно радісного привітання. … Вона осміхнулась, бо не знала, що Антося, Леся й Ліпа були ще передніше Леонідові знайомі.