Skip to content Устане він рано, ще до сонця, набере хліба в торбу, візьме малахай, що дід дав завертати овець, та й іде в царину, до землянки, дожидати, поки збереться отара. …
Отара суне помалу, викрикує – то «бе-е!», …
Як схарапуджена отара, кинулись вони врозтіч… хто куди!