Результати пошуку слова: Ощасливити

у мене нові формули і креслення, за допомогою яких можна вже по-справжньому і остаточно ощасливити легарійців; зчеплення або з’єднання має бути заднє, а не послідовне, яке тільки внаслідок помилки вкралося в мої розрахунки триста років тому! А в негайний спосіб можна ощасливити або по-доброму, або примусом.

ощасти́ти – дієслово доконаного виду (ощасливити) Інфінітив ощасти́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа ощасті́мо, ощасті́м 2 особа ощасти́ ощасті́ть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа ощащу́ ощастимо́, ощасти́м 2 особа ощасти́ш ощастите́ 3 особа ощасти́ть ощастя́ть МИНУЛИЙ ЧАС чол.р.

Він хотів її ощасливити — не далася через дурість. Чи можна ощасливити камінь? Перш ніж братися за цілив світ, спробуй ощасливити бодай себе.

Кого ти хочеш ощасливити? Може, хоче нас ощасливити, тільки ще не знає як?

Зрозуміло, Санта-Клаус з благодійного товариства жебрає, щоб ощасливити бідних. –  Сумніваюсь, щоб жебранням можна було ощасливити бідняків, –

— Досить погляду на тебе, королево, щоби знати, якою красунею стане королівна, досягнувши віку, коли жінка може ощасливити войовника. Бридуль, що не могли забути про свою потворність, прикриту магічною маскою, прикритою не для того, щоб їх ощасливити, а лише заради престижу професії.

 раптом запитав золотих справ майстер Аврум Р., котрий сам жодних обручок не носив (хоча Доброчесний Рабин вже й натякав йому на одну дівчину в Лодзі, котра могла б його ощасливити). « Всі ми сяк-так пробували його ощасливити, а Мама навіть спекла слайоний торт, коротше в нас був невеликий сабантуй.

Але там були чашки великі, чоловічі, і Тійока не знала, як ощасливити в умовах Ранчо Кукудзі, котрий завжди казав: «У вас, Тійока, є справжнє сіно, але я не можу ним скористатися, бо пити чай з такого посуду треба тільки удвох. Здавалося, Оулт звинувачував не лише себе, а й Френка, котрий не зміг вчасно ощасливити його доньку.