Папуас Posted on by / 0 Comment папуа́с – іменник чоловічого роду, істота відмінок однина множина називний папуа́с папуа́си родовий папуа́са папуа́сів давальний папуа́сові, папуа́су папуа́сам знахідний папуа́са папуа́сів орудний папуа́сом папуа́сами місцевий на/у папуа́сові, папуа́сі на/у папуа́сах кличний папуа́се папуа́си
Папуаска Posted on by / 0 Comment папуа́ска – іменник жіночого роду, істота відмінок однина множина називний папуа́ска папуа́ски родовий папуа́ски папуа́сок давальний папуа́сці папуа́скам знахідний папуа́ску папуа́сок орудний папуа́скою папуа́сками місцевий на/у папуа́сці на/у папуа́сках кличний папуа́ско папуа́ски
Жюль Верн – 20 000 льє під водою Posted on by / 0 Comment За два дні ми перетяли Коралове море і 4 січня побачили береги Папуасії. … Вона відділяє од Нової Голландії великий острів Папуасію, що називається також Новою Гвінеєю. … Папуасія, завдовжки чотириста і завширшки сто тридцять льє, має поверхню в сорок тисяч географічних льє. … – А папуаси?
БРЕДБЕРІ Рей – У сріблястій імлі Posted on by / 0 Comment Може, це й не конче папуас – але хтось же повинен тут бути!
СЦІБОРСЬКИЙ Микола – Націократія Posted on by / 0 Comment Ескімоси не дали і певно не дадуть світові Бетховенів і Кантів, папуаси – Едісонів, тунгузи чи вотяки – великих політичних систем і провідників.
Юрій Андрухович – Перверзія Posted on by / 0 Comment З останніми тактами великого псалму виник перед наші очі, як я розумію, Верховний Святий чи щось подібне — здоровезний хлопуньо незнайомої раси, певно, якийсь мішанець папуаса з лапландкою, з мішком на голові, де були тільки прорізи для очей, вух і рота.
Давня історія України в контексті світової цивілізації Posted on by / 0 Comment Воно приваблююче, але нездійсненне через природну нерівність людей: жінок і чоловіків, папуасів і чукчів, консерваторів і футуристів; нездійснене також через образноінтуїтивне підґрунтя культури, незнищенне жодним логіко-аналітичним розвитком, чи то кабалістичним, чи то істматівським).
Олесь Гончар – Циклон Posted on by / 0 Comment Вода опекла крижапістю, хлюпала до колін, віджахувала клекотом, Ярослава бігла по ній під важкою зливою в темряву, і ніби самий інстинкт солідарності, болю і страху за когось привів її до тих дощаних табірних будиночків, що вже темніли змалілі, підтоплені серед води, наче якісь папуаські хатини на сваях.
