Результати пошуку слова: Печаль
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР
Ні на що дивиться: ті очі дівочі… Що колись… колись-то… Думи та печаль, А більше нічого не мав я й не маю, А з грішми такими тяжко в світі жить. … Грудень 1841, С.-Петербург] Слепая Поэма «Кого, рыдая, призову я Делить тоску, печаль мою? … Тоску мою, печаль мою О прежней воле, прежней доле Немым стенам передаю.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
У коридорі заплескали босі ноги, і їй стало печально, що таки не повторить вона свого улюбленого танцю перед дзеркалом і не поплаче потім, зірвавши із себе сукню і цю щасливу маску з обличчя. … Тому й дивилася так печально на сина і похитувала легенько головою. … Чоловік, однак, тільки всміхнувся печально й подякував.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський
Зм’якшував печаль і журбу за покійним розмовами про ліпше потойбічне життя, про той світ, де немає «ні печалі, ні зітхання». … зітхнув печально Охріменко, мов би виніс присуд. … Він сидів печальний і прикладав до Андрієвих набряклих плечей намочений рушник. … Але Андрій відкинув рушник, посміхнувся блідо до печального Голіята: –
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
Ходжу, ходжу, виглядаю з села, з хутора і вертаюсь до липи… Скрипить вона, як печаль моя. … Їхня велика любов і велика печаль, як сон і дійсність, коливалися в очах. … Щось невимовне вразливе було в тому печальному переливі, в прощальному маянні крил і зміні світла і тіней над все дрібнішим і дрібнішим ключем.
КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ
Свята печаль, печаль без гіркоти. … Усе печаль, все тінь його незрима. … І десь в ті дні, несміло, випадково, хоч я вже й пісню склала не одну, печаль моя торкнула вперше слово, як той кобзар торкав свою струну. … Така була красива молодичка, вуста сміються, а в очах печаль. … А як згадаю, боже, як згадаю, таку печаль у серці розгойдаю!