Результати пошуку слова: Потиху

Улас Самчук – Волинь

Posted on by / 0 Comment

Ось вiн устав, пiдiйшов до краю берега i вдивляється чогось до води в рiчцi, що тече поволi та лiниво, мiсцями робить закрути, мiсцями вирує i щось потиху, здається, сама з собою говорить. … А мати сидить i сидить перед колискою, у колисцi Василинка, нога на поножi, колиска потиху хитається.

БОКАЧЧО Джованні – Декамерон

Posted on by / 0 Comment

Викравшися з своєї криївки, чернець підійшов потиху до шкалубини, крізь яку чув і бачив усе, що говорив і робив там абат. … Через яку хвилю молодиця, дивуючись із його здержли-вості і боячися, щоб не прокинувся тим часом чоловік, обізвалась до нього потиху: – 

КУЛІШ Пантелеймон Олександрович – Чорна рада

Posted on by / 0 Comment

– оддала потиху ковалиха, бо була трохи п’яненька. … Білозерець був старосвітський сотник, іще-то з тих, що перші озвались потиху до батька Богдана: «Єднай, батьку, Україну, а ми тебе виручимо». … – каже потиху сотник Костомара. … – каже йому потиху Кирило Тур, показуючи на руці перстень.

Гнат Хоткевич – Довбуш

Posted on by / 0 Comment

І того не помітив, що вже один–два, які крайні, потиху відповзли й утекли, а решта сиділа, мов на голках, поглядаючи, чи не втекти й собі, але так, щоб не показатися боягузом. … Питає потиху хлопців: — … Федір Джамиджук потиху говорив Олексі: —

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Добрий диявол

Posted on by / 0 Comment

…носа, присовується довгим боком до причальної стінки, і лише тоді стає чутно глибинний помурк двигунів у залізних нетрях судна, несамовитість, яка оточувала нічну з’яву, потиху відступає назад у темнощі, байдужі протитуманні висвіти печатають іржаво-чорний борт приблуди жовтавими розплесками, і під ними легко вичитується химерне наймення…

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Fata Morgana – З сiльських настроїв

Posted on by / 0 Comment

Вже нiчого нема на вулицi, все щезло, як сон, пил потиху сiдає на землю, а вечiрнє повiтря все ще тремтить живим акордом завмираючих звукiв. … Серце болiло дивитись, а вже поле потиху шептало i потiшало: "Не журися… подiлять… подiлять"… Думи про землю будили Маланку по ночах.

Улас Самчук – Марія

Posted on by / 0 Comment

Сусіди потиху шепотіли. … По хаті вештаються люди, порається у чистій, білій з виложеним коміром, сорочці баба Улита, і невеличкий дядько — сусід однотонно читає з псалтиря: «На руках возьмуть тя нєприткнєші о камєнь ногу твою… Плач і риданія слишу, о Господи, вонмі молєнію моєму…» Одарка потиху витирає сльози.