Результати пошуку слова: Потрохи
Ольга Кобилянська – Через кладку
будь і хибне, а моє щире бажання є піти за їх слідом… Я дивився хвилю, захоплений її молодим запалом, мовчки на неї, в її гарне, потрохи зворушене лице, а далі обізвався: — … щоб потрохи пімститися, — … Я потрохи змішався тим несподіваним питанням. … мені твоя пересадна приязнь до тої дівчини видається потрохи робленою.
Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля
І довго дивиться в одну точку з застиглою іронічною посмішкою, яка потрохи робиться блідою, жалісною, скорбною. … Соня потрохи стихає й визволяється. … Але Клавдія Петрівна щось міркує собі, й її радість потрохи зникає. … Клавдія потрохи чогось пригасає. … Хмара потрохи розпухає й заповнює все небо в вікні.
Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»
А Тетянка, що вже потрохи відвикла від Маври, звертається назад, усміхаючися вогкими очима до матері, і тулиться до неї… Хутко звикла Мавра до своєї романтичної оселі і не жалує свого переселення. … Се їй ніколи на думку не приходило і тому потрохи на хвилю занепокоїло. … — відповідає стара, вже потрохи іншим голосом і зітхає легше.
Ольга Кобилянська – Земля
Бог добрий і дасть, що їй, пташці дрібній та милій, добре буде!” Старий Івоніка був також нині потрохи підпитий, але в нього бувало се все наслідком великої радості або великого смутку. … – сказала поважно й потрохи втомлено й відітхнуга, усівши на лавці коло печі.- Як бог дасть, то йому зараз полегшає!