Результати пошуку слова: Проворний
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
Пригнувшись, випередив батька проворний Карпо. … — О, який ти проворний. … «Проворний, кріпкий». … — Покрученою стежкою, поміж високо зжатим бадиллям кукурудзи, швидко біг невеликий проворний хлопчик, і Югина радісно пішла назустріч своїй дитині. … Проворний. … — Проворний хоч куди! … Проворний сержант підбігає до лейтенанта.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками
Усе це він зробив плавко, жваво й зручно, неначе проворний молоденький гусарин-аристократ. … Проворний та жвавий, невеличкий на зріст та кругловидий, з чорними товстенькими бровами, з маленькими жвавими очима, говорючий, цікавий на язик, він ні на хвилину не міг всидіть на стільці, все ворушивсь, розпитував або щось оповідав.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Поміж ворогами
На порожній платформі виснув одним один жандарм, а згодом вискочив з дверей старенький, але проворний батюшка з близького сельця Листвича, непосидящий отець Сава, котрий часто виїжджав на вокзал якраз по такому ж ділу, по якому виїхав і о. … Проворний, прудкий батюшка вже скинув ризи й наздогнав їх.