Ольга Кобилянська – Через кладку Posted on by / 0 Comment Я поглянув, роздразнений на це запитання, на неї. … Роздразнений такими й подібними думками, я згадав мимоволі свою матір, що одна любила мене правдивою любов’ю й одна сама бачила поки що те невидиме, що мало мені, може, колись у житті нанести горе, —
Ольга Кобилянська – Земля Posted on by / 0 Comment Голос скрипки, жалібний, роздразнений, кинувся в нестямі, а потім неначе навіки злучив їх з собою… І ще двоє людей не поділяло сьогодні радості присутніх.
