Результати пошуку слова: Розпачливо
Євпраксія – Загребельний Павло
І валка зупинялася й стояла день і два, виходили до неї місцеві людове, несли малій княжні квіти, мед, співи, любов, а вона дивилася на них зачудовано, розпачливо хапалася за Журину. … У тумані над вежами Кведлінбурга розпачливо кричала галич. … Євпраксія розпачливо шукала душу людську, за яку могла б зачепитися в своїй розпуці.
Валеріян Підмогильний – НЕВЕЛИЧКА ДРАМА
Тоді, підійшовши до неї близько, він заговорив жагуче й розпачливо: — … Ідучи, спішно уявляв її роздягнуту, уявляв її тими митями, коли не відповідають, і, підійшовши до її ліжка, був повен розпачливої, хисткої пристрасті. … — розпачливо спитав він. … Тетяна Ничипорівна розпачливо крикнула їй услід, погрясаючи каструлею: —
НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки
– розпачливо мовив Ява. … – розпачливо скрикнула Оксана. … розпачливо прошепотiв Ява. … Тiльки тодi тiтка нарештi розпачливо загукала згори: – … Тiтка стояла поруч з дядьком i розпачливо дивилася на нас. … I настрiй мiй з розпачливо-безнадiйного вмить пiдскочив до радiсно-збудженого. … – розпачливо повторила баба Мокрина.