Skip to content
Звiдти-звiдти, щось там за камiнь вторгував, перед святом корова отелилась, привела бичка, щось позичив, i третього дня Матвiй, як слiд, по-святочному, одягнувся, назув чоботи, закинув на плечi торбу, палицю в руки, попрощався i почимчикував самий до станцiї Мизоч пiшечком сiм верстов.
Боже, як повно, як ясно, як святочно в саду! …
Святочно горять усі лампи в покоях. …
Ніжки боголюдини дригають, вириваються, комуна, святочно сяючи очима, блискаючи сміхом, кидається рятувати опівчлена з рук божевільного, а Труда вогкими дитячими очима тихо, незвично цілує всіх.
