Skip to content
Так, я літа згадала молодії І в край сумний душею позирнула, Де тліють кісточки його святії, До нього б я і в пекло полинула… О, лучче б я про се не знала і не чула!» ІІІ «Про що ж ти чула, серденятко бідне, Мій дорогий, розколений кришталю, Моє ти щастє, несказанно бідне, Гірка потіхо і солодкий жалю!
