Результати пошуку слова: Сизо-Блакитний
ГРИМИЧ Марина – Варфоломієва ніч
Якщо перемалювати машину в жовто-блакитний колір, їх засуджуватимуть комуністи; якщо в червоний – не проголосують демократи. У другий тур сусіднього з Печенігом і Колосальним округу вийшли два кандидати: Петро Іванович Сизоненко та Іван Петрович Сизонтенко.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
Зразу ж за сизою вигнутою дугою левади, як хлібина, підносився горбок. Промита крем’яниста мозаїка дороги попливла в м’які тони блакитносизої долини. Спускався негустий, блакитний вечір, і навіть через вікна було видно, як пухнасті сніги одсвічувались рожевими і мали новими бризками зорі.
БАГРЯНИЙ Іван – Тигролови
За ним – сизо-фіалковий: ліворуч, скільки оком сягнеш, і праворуч тягся ламаний контур. Потім – сизо-голубий… Голубий… І все вище й вище. Він тормосив чуба, хмурив брови і стояв так посеред двору, дивлячись в блакитний обрій, де в сонячній імлі зникли літаки.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький
Гризельда сіла вишивати золотом та сріблом шовковий блакитний кунтуш. Він схожий на сизого голуба, а не на орла, – Блакитний кунтуш маяв на вітрі.
Володимир Винниченко – Сонячна машина
Ранок — сліпучо-сонячний, здивовано-блакитний, з весело-бадьорим гуркотом вулиці, з таким теплим, специфічним духом политих ранішніх тротуарів. Сизо фіалкові кущі кричущим квачем урізались у групьи рівних густозелених ялин.
Олесь Гончар – Твоя зоря
— В якихось племен Океанії блакитний колір вважається символом безсмертя… Сизо даленіла дорога.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
…вулиці, але це не розтопило замерзлі й такі насторожені очі, спалахнув тільки там блакитний полиск. На Миколу блимнула зелена блискавиця – власниця виточених ніжок і туфель, роблених його руками, впізнала його між гуляючих парубків, заслонених хмарою сизого диму.
ЮЩУК Іван Пилипович – Троє на Місяці
Сутінки на протилежному, повитому сизо-фіолетовим серпанком березі Дніпра злилися в одну суцільну пляму. До неї долучалися веселіші кольори: жовтий, оранжевий, і знову жовтий, білий, блакитний, синій, фіолетовий… –
Микола Хвильовий – Синi етюди
З далеких курганiв республiки на лонi сизої безвiсти палахтiли заграви, а потiм небо тануло i по вулицях проходив сторожкий, запашний шум. Вiн iде до вiкна, вбирає носом приїсний запах резеди з першої клумби, ловить слухом блакитний резонанс i, мало не переходячи в стан трансу, говорить: –