Спрят Posted on by / 0 Comment спрят – іменник чоловічого роду, істота (схованка) відмінок однина множина називний спрят спря́ти родовий спря́ту спря́тів давальний спря́ту, спря́тові спря́там знахідний спрят спря́ти орудний спря́том спря́тами місцевий на/у спря́ті на/у спря́тах кличний спря́те* спря́ти* [діал.]
Четверта заповідь – Андрій Чайковський Posted on by / 0 Comment Подивіться, як люди радіють, що хтось освободив їх від цього кошмара, яким матери дітий лякали, а мужики проклинали лінивих коний: "бодай тебе Шалапінда спрятав". … То така була страшенна морока, що прости Боже гріха, до неба той піде, що того злодюгу спрятав. … Я цего року спрятав Шалапінду…
ФРАНКО Іван Якович – Украдене щастя Posted on by / 0 Comment Анна (спрятує зо стола). … (Встає також, оба сiдають на лавi.) Анна мовчки спрятує зо столу.
Малолітній – Андрій Чайковський Posted on by / 0 Comment Та він знав свій обовязок і не пішов в хату, ні нігде в холод, поки не обійшов як слід коней, напоїв їх, підкинув свіжої трави і не спрятав брички у возівню. … Не забула спрятати і цього вареника, що пес не хотів їсти.
ШКЛЯР Василь – Залишенець Posted on by / 0 Comment Так, между станциями Треповка и Хировка бандиты остановили товарный поезд, забрали двадцать пять пудов вяленой рыбы, которую спрятали на краю Нерубаевского леса, а сами опять вернулись на ж/д, где застопорили пассажирский поезд. … – Спрятался, –
Ольга Кобилянська – Царiвна Posted on by / 0 Comment Спрятавши обережно зошит в скриню (колись бабунину), менi неначе полегшае на серцi.
КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Іван Петрович – Наталка-Полтавка Posted on by / 0 Comment М и к о л а (показывает в ту сторону, куда спрятался Петро).
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки Posted on by / 0 Comment Матушка розвела розмову про своє господарство, перелічила воли, корови, вівці, навіть свині, перелічила улики в пасіці й навіть натякнула на сотню карбованців, заховану в спряту – в скрині.
ФРАНКО Iван Якович – Boa Constrictor Posted on by / 0 Comment Навiть не може собi нагадати, хто i як пробудив його з того остовпiння, коли i куди спрятали трупа: все то пожерло вiчне забуття, вiчна непам’ять.
ФРАНКО Iван Якович – Захар Беркут Posted on by / 0 Comment Матері несли своїх заплаканих дітей, батьки гнали худобу, везли на во-оах домашній спряток, мішки з хлібом і одежею.
