Результати пошуку слова: Сяйво

Здавалось, її виразні очі розпогодились і світили таким сяйвом, що Дмитро не міг одвести од них свого погляду, і з радісним подивом розумів: любов дівчини була глибшою, чим він гадав. Ступав по вузькій місячній дорозі, а віз то впливав у сяйво, то поринав у мереживо, виплетене тінями розлогих дерев.

Як блищати може сяйво, що іде уже за пруг? І тоді за ним помчали Автанділ і Ростеван,- Він же гордо їхав далі, коливався юний стан, Гнався кінь, Мерані чорний, і встелявся сяйвом лан. Не хотів людей я бачить, одвертав од людства зір,- В лісі, між дерев високих, ліг спочить під сяйвом зір.

Ферхад-паша падав на коліна, цілував сліди Сулейманові: «Сяйво очей моїх! Надто багато чорних тіней смугувало сяйво самого Ферхада-паші. Що зоріли йому в найгустішій пітьмі, з дивним сяйвом, од якого б розпромінилася навіть найпохмуріша душа. і знов прокидаєшся, і тільки ніч, мертве сяйво місяця і тиша, як на тім світі.

Вiкна замальованi ласицями, мiсяць обливає їх своїм сяйвом, i вони горять переливно i дивовижно, нiби те пальмове листя, лите зi срiбла. Хутiр зiстався на своєму мiсцi самий, i, як завжди, його обливав мiсяць своїм сяйвом, довкруги крякотали жаб’ячi хори, повiвав iнколи вiтрець, на траву падала роса.

– Молись за те, щоб сяйво Христової вiри швидше зiйшло на них. Галявину, на якiй сидiв Микула, заливало мiсячне сяйво, пiд промiнням окреслювались в’яле листя папоротi, барвиста роса, темнi квiти. Крiзь вiкно потоком вливається рожеве сяйво свiтанку, крий боже, хтось побачить, що ключниця княгинi Ольги плаче!

Дивлячись на вечірницю, що в цю хвилину поринає в хмару й тче навкруг себе золоте сяйво. Похитуючись, Блюд став на порозі, жовте сяйво кількох свічок освітило його обличчя. У підземеллі не горить світло, крізь душник у стіні ледь просочується сяйво місяця знадвору, важко вгадати, хто стоїть і сидить тут, –

Каструля доливалася – все це було залито вечірнім сяйвом у малинових півтонах; заспокоєні кози лягали серед двору і опускали втомлені голови. Сяйво від тої постаті в дверях, від тої ясно-синьої тканини і незвичайно гарного обличчя впало і на неї і розтопило сиві її очі. Бліде сяйво точилось із облич, рівне, погідне й прозоре.

Його бліде обличчя, освітлене з одного боку сяйвом лапмади, вирізнялося надзвичайно рельєфно на тлі ніжного рожевувато-блакитного неба, яке видно було крізь розчинене вікно. На заході тихо розливалося ніжне, пригасаюче сяйво вечірньої заграви.

Тої миті, коли сонячний серп виринув з моря, а дрібні хвильки підхопили його сяйво й розкололи морську гладінь на золоті та блакитні пруги, хаджі Шере клякнув і, торкнувшись чолом піску, замурмотів слова ранкової молитви. Воно білясте, пройняте сонячним сяйвом і ніби просякнуте спекою.