Сямісен

сямісе́н – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний сямісе́н сямісе́ни родовий сямісе́на сямісе́нів давальний сямісе́ну, сямісе́нові сямісе́нам знахідний сямісе́н сямісе́ни орудний сямісе́ном сямісе́нами місцевий на/у сямісе́ні на/у сямісе́нах кличний сямісе́не* сямісе́ни*

Сям

сям – прислiвник незмінювана словникова одиниця

ЖУЛЬ ВЕРН – ТАЄМНИЧИЙ ОСТРІВ

То там, то сям корчилися одне-двоє дерев, судомно нахилившись і простягши свої віти на захід. На її голих схилах там і сям стриміли червонясті скелі. У ньому то там, то сям здіймалися кам’яні колоші, підпираючи склепіння, наче нефи в соборі. Небо встеляли величезні хмари диму, між якими то там, то сям прозирали зірки.

КУЛІШ Пантелеймон Олександрович – Чорна рада

– Та це, пане,- одвітують,- по-твойому вона твоя, а по нашим магістратським записям вона наша біс зна з якого ще часу. Поміж людьми сям-там стоять бочки з пивами, ширітваси з медами та з горілкою, вози з мукою, сала, пшона і всякі припаси.

АНДРУХОВИЧ Юрій – Дванадцять обручів

Пані Рома, достатньо упевнена в собі й невимовно від того сексуальна, з іще мокрим після ванни волоссям, принагідно виконувала свою перекладацьку роботу, спеціально для Цумбруннена раз за разом оголошуючи “Wurst!” або “Kase!”,

ЛЕМ Станіслав – Кіберіада

Прилетіла якось до білого сонця за зеленою зіркою комета Бабета, роду жіночого, вельми жорстокого, атомна уся там і сям, тут голова, там хвіст у чотири ряди, страх дивитись, яка синя, а сірководень – тому причина. видається, що вона сімнадцятирічна дівчина, зеленоока, з рудим волоссям, з гідним самої Венери тілом.

ПЕТРОВ Всеволод – Спомини з часів української революції

Під вечір 8-го січня дійшли ми до ріки Прип’яти, покритої ледом, на якому не було ані порошинки снігу; тільки сям-там виступала вода. До мене звертається один з тих, що у вояцьких “шинелях”, кремезний, похмурий дядько з чорним волоссям, грубим, але з гарними рисами облича, по якому чи то роки, чи то біда провели глибокі борозни.

Уайльд, Оскар – Портрет Доріана Грея

Ти, з твоїм суворим обличчям і чорним як вугіль волоссям, — Я зразу уявив собі такого добродія в окулярах, з прилизаним волоссям і таранкуватою парсуною, як він важко ступає дебелими ногами… Підлогу покривала цеглиста повстина, а на ній там і сям розстелено було шовкові перські килимці з довгими торочками.