Записки українського самашедшого – Костенко Ліна
Теща дивиться на мене перелякано, вона боїться, що у нас розвалиться сім’я, і я піду наліво або зіп’юся. … Ні те, ні інше мені не загрожує, я не жлоб, теща вдячно киває і варить нам смачні селянські обіди з наших міських інгредієнтів. … каже моя теща. … Син повергає нас у паніку своїми репліками, теща тихенько хреститься і йде спати.