Результати пошуку слова: Тямко

тямкови́тий – прикметник відмінок однина множина чол.

тямкови́тість – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний тямкови́тість родовий тямкови́тості давальний тямкови́тості знахідний тямкови́тість орудний тямкови́тістю місцевий на/у тямкови́тості кличний тямкови́тосте*

називний тямки́й тямка́ тямке́ тямкі́ родовий тямко́го тямко́ї тямко́го тямки́х давальний тямко́му тямкі́й тямко́му тямки́м знахідний тямки́й, тямко́го тямку́ тямке́ тямкі́, тямки́х орудний тямки́м тямко́ю тямки́м тямки́ми місцевий на/у тямко́му, тямкі́м на/у тямкі́й на/у тямко́му, тямкі́м на/у тямки́х

— затупотів йогами Йонька, сварячись на хлів, де відсиджувався замкнутий Тямко. Тямко злодійкувато глянув на соняшники, майнув поглядом по нескошених житах.

– шарпав Коляду за полу малий Тямко – онук Чемериса.- Молока хочу-у!

Сивоок посміхнувся нетямковитості княжій. Нетерплячка в Сивоока була така, що виклав тільки одну половину Євхаристії, другу віддав антропосам і навченим ним помічникам з тямковитих київських хлопців. Навчив мене пресвітер, а я до всього чоловік тямковитий… –

Учора мiй тямковйтий синочок Арфаксад зробив надгенiальне вiдкриття.

Ти й тямковитий, і до роботи беручкий, –