Результати пошуку слова: Тятива

тятива́ – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний тятива́ тяти́ви родовий тятиви́ тяти́в давальний тятиві́ тяти́вам знахідний тятиву́ тяти́ви орудний тятиво́ю тяти́вами місцевий на/у тятиві́ на/у тяти́вах кличний тяти́во* тяти́ви* *

Як мурин чорний вiд сонця, як тятива пружний, як коноплi волосся, як цегла репанi босi ноги. Тепер вiн пружний, мов тятива. Близька, доступна, пружна, мов тятива, й п’янка, мов добре вино. Ганка пружна, мов тятива, i гаряча.

У ту ж мить заспівала тятива Леголасового лука. Дзвеніла тятива лука. У ту ж мить брязнула тятива – і стріли, просвистівши над головами, посипались до човнів.

Тятива на ньому була зроблена iз кiнської жили, i зараз, коли Ант натягнув її й раптом одпустив, вона довго й тонко дзвенiла. Тятива одiйшла, розпарилась, туго ув’язалась за пiдзорами* (* Пiдзори – кінці лука), а коли сонце пригрiло i тятива висохлса, то кибить* (*

Олізар напружується, як тятива, начебто готується стрілити в безмежжя особливою думкою чи бажанням.

Час натягується, як тятива, але не в руках Купідона. А коли вже й заарештували банківський рахунок — тятива терпіння урвалася, канал розпочав голодування.

Касим-паша не брав участі в змаганнях, його не примушувано, з нього не насміхався навіть Ібрагім, та коли старий візир не метав стріл, то стурбовані погляди на свого вихованця він метав ще частіше, ніж той стріли, і тепер напружився своїм старим жилавим тілом, мов туго напнута тятива.

ПОЛЯ, ПОЛЯ, ПОЛЯ… ДОЛИНИ І ДОЛИНИ… Напнувся обрій наче тятива.

Тонке, як тятива.

Голос мiй задзвенiв, як тятива, що спрямувала несхибну стрiлу у ворога: –