Чому уламри у відчаї почали тікати, чому захрустіли їхні кості, чому розпорото їхні животи, чому передсмертний зойк линув з їхніх грудей, в той час як ворог захопив їхній табір і руйнував священні Вогні? Наляканий каменюкою, що поцілила йому просто в морду, та звуками людського голосу, пес утік.
З одного боку ніби лилася гаряча кров і стікала по тілі червоними патьоками, ще й покрапала хрест до самого низу. Ченці в монастирях змовились і з переляку незабаром повтікали з монастирів за московську границю в Курський край. Польські й сполячені українські пани почали втікати з своїх палаців.
Коли небезпека заставала запорожців поблизу Дніпрових порогів, вони ховалися серед скель і в печерах, що й досі існують по берегах Дніпра; якщо біля Великого Лугу та в низинах річок — тікали в плавні та очерети; згодом же, вистеживши зі своєї схованки ворогів, — Тікати запорожцям було нікуди.
325] Через увесь-бо я табір пройду, аж поки дістанусь 326] До кораблів Агамемнона, де позбиралась старшина 327] Радити раду – тікати їм звідси чи битися далі». 358] Раптом збагнув він, що то вороги, і кинувсь чимдужче 359] Геть утікати. 158] Так і в троян, що тікали від рук безпощадних Атріда, 159] Голови падали густо.
Всі тікали, охоплені жахом. Із його чобота сочилася кров і розтікалася по червоному бешметові рудими плямами. Чонівці повтікали. Ну, тікай звідси і ти. – Тікайте в станицю, бо гади близько. Тікаймо до очеретів, а завтра ввечері вийдемо. Шкода, отаман утік. Вода стікала струмками, і коло копит з’явилися невеличкі калюжі.
А там брали свої убогі пожитки, мечі й щити, розтікались в усі боки до своїх домівок, і гіркі почуття огортали їхні душі. там однаково височіли насипані тисячами рук вали, за ними тікали в степ, зникали вдалині вкриті деревами могили старійшин роду й цілого племені. З Ватіканського пагорба видно вдень гори, долини, Рим.