Результати пошуку слова: Тік

Скоро після нового року до замку дійшла звістка, що на Запорожжі неспокійно і що з Чигирина втік за пороги сотник реєстрових козаків Богдан Хмельницький з метою підняти нове повстання козаків. Тікати час… — — Вже Львівським шляхом багато тікає вельможних панів… — — Цей чоловік — коваль з Константинова і тікає звідтіля од ляхів.

тіка́ння – іменник середнього роду (від: тіка"ти) відмінок однина множина називний тіка́ння родовий тіка́ння давальний тіка́нню знахідний тіка́ння орудний тіка́нням місцевий на/у тіка́нні, тіка́нню кличний тіка́ння*

тік-ті́к – вигук незмінювана словникова одиниця

Ну, всі були спершу заголосили і намірилися в ліс утікати… Один тільки начальник їхній утік… Ех, у мене б не втік, — — Та ви б сюди до нас тікали, — — Без нього не проберемося й до Дніпра: скрізь розставлена сторожа і переселенців та втікачів ловлять і б’ють, як собак…

Треба звідси тікати. „Треба якнайшвидше звідси тікати!” – Коли вона це казала, її обличчя було таке ж суворе, навіть страшне, як і в А., героїні його роману, коли вона саме втікала з батьківського дому. Від чого ми втікали? Я жив тим, що завжди від чогось утікав і, треба сказати, жив досить цікаво.

Побачивши, як Левантина втекла з танців, і знаючи, що в неї в дворі нікого немає, він пішов до себе на тік, з току перескочив у свій садок, а з свого садка в Струків,— чи не побачить там дівчину. Хотіла вже тікати, але він придержав її за рукав: — Одначе цього разу ще не зважився сперечатися з батьком і пішов на тік.

— Поміщики-то повтікали, та їхнє насіння й коріння,в куркульських хатах і хуторах аж сичить. В її плямистих лініях Варчук чітко бачив обриси, прикмети свого поля, що напливали і втікали округлим числом «30». В 1918 році німці, утікаючи, покинули серед шляху тулуб несправної гармати.

Тік – власна назва (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Тік родовий То́ку давальний То́ку, То́кові знахідний Тік орудний То́ком місцевий на/у То́ку кличний То́ку*

тікани́на – іменник жіночого роду (тікання) відмінок однина множина називний тікани́на родовий тікани́ни давальний тікани́ні знахідний тікани́ну орудний тікани́ною місцевий на/у тікани́ні кличний тікани́но* [розм.]

— Слухайте, чому вони не тікають? Вони не тікають? Чого ж їм тікати? — розмовляли на грузовиках утікачі, дивлячись на селян, прив’язаних тисячолітніми узами до землі. Будь щаслива, дівчино… Будь здорова… Ревли по шляхах грузовики без кінця й краю, везли втікачів. У важкому смутку оглядались стомлені втікачі назад.