1-е Петра 4 1 Отож, коли тілом Христос постраждав за нас, то озбройтеся й ви тією самою думкою, бо хто тілом постраждав, той перестав грішити, 2 щоб решту часу в тілі жити вже не для пожадливостей людських, а для Божої волі. 15 І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі.
носимо завше в тілі смерть Господа Ісуса, щоб і життя Ісусове обявилося в тілі нашім, — Я знайшов людину, людину, не тілесного идола, а правдиву божественну людину в моєму тілі. Та й слово Боже «є в нашому земному тілі посіяне як зерно…»; Дійсна людина є наш Бог у тілі» (101). « Дійсна людина є наш Бог у тілі» (101). «
Кадрига пливла цілу ніч понад темними берегами, ранкове сонце висвітило глибокі зморшки в старезному тілі гір, за скелястими острівцями море мовби провалювалося, кам’яні гори простелили до води заокруглені зелені горби, судно опинилося між тими горбами, Сінам-ага і його прислужники радісно закричали: «Богазічі!
Якась дужа і тепла хвиля прокочується по всьому тілі, і Докія вже не бачить ні передосіннього неба, ні невеликого подвір’я, ні чорного похиленого тину, в кількох місцях порваного кулями… Густі ранкові поля стрепенулись у леті, перехлюпнулись за іскристий обрій, чітко заворушились на тлі золотого лиття хмарин і вмилися сонцем.
Попровадити вас дорогою, якою в останні дні життя ступав Спаситель, поранений, скривавлений на тілі, серед невимовних болів на душі, але повний для нас безмірної любови в серці. Дивлячись на цей образ, бачимо, що Ісус не тільки терпить тяжкі болі на тілі, але і на душі переносить невимовні муки.