Результати пошуку слова: Уявний

ви́гаданий1 – дієприкметник (уявний, придуманий) відмінок однина множина чол.

Референтні групи поділяють на два типи: 1) компаративна, тобто та група, що являє собою стандарт, за яким індивід оцінює себе й інших; 2) нормативна, тобто реальний або уявний колектив, з яким індивід співвідносить свою поведінку і майбутнє.

улучать минутку сповидний гаданий, уявний; що здається сподобний що відповідає смакам (динозавр!) спомагавчий допоміжний; підсобний (калька!) спомагати кого підтримувати, рос.

Ми тоді інстинктивно не любили один одного, здавались один одному не вартими довіри, набридливими, чужими й огидними, і тільки уявний обов’язок і уявна солідарність змусили нас цілий вечір грати тяжку комедію.

Уявний. Бо вiн уявний.

Якби цей уявний мандрівник спитав про назву міста когось із жителів, і той погодився б відповісти, то могло б статися, що йому відповіли б англійською мовою: “Блекленд”. Якби цей уявний приймальний апарат існував, ви б, очевидно, поспішили скористатись можливістю врятуватися з того становища, в якому опинились?

Тільки в неї все складалося інакше, і її уявний експеримент здійснити було не так уже й важко.

Зобразіть уявний ідеал викладача за допомогою графічної символіки. Нарешті прийміть таку позу, щоб за сигналом тієї ж миті підвестися зі стільця і, піднімаючи уявний тягар, знову повторити весь цикл рухів.

– Цим повністю пояснюється те ричання, яке ми чули, коли уявний нарвал перебував поблизу «Авраама Лінкольна». – Його рука здригалася, стискуючи уявний гарпун.