Цмин Posted on by / 0 Comment цмин – іменник чоловічого роду (тмин) відмінок однина множина називний цмин родовий цми́ну давальний цми́ну, цми́нові знахідний цмин орудний цми́ном місцевий на/у цми́ні, по цми́ну кличний цми́не* [діал.]
РІПЕЦЬКИЙ Степан – Українське Січове Стрілецтво Posted on by / 0 Comment Надхнений, світлий образ цминтару… А в очах наших не було смутку, – … в них горів дивний вогонь і вони ясно гляділи на понурі хрести… Яке чудове місце на цминтар!
ГЛАДУН Ярослав – Лiкарськi рослини Прикарпаття Posted on by / 0 Comment Вживають також відвар з суміші кореня перстачу, насіння кмину, листків шавлії і квіток цмину піскового в співвідношенні 1:1:5:2 – беруть 1 столову ложку суміші на 1 склянку води, варять 5–7 хвилин, настоюють і п’ють холодний настій, по півсклянки, за півгодини до їди, або теплий – при хворобах печінки, жовтяниці.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi Posted on by / 0 Comment Хитався під їхніми ногами цмин, бур’яни терлися їм об литки і висипали насіння, і коли зирнув Володимир на Галині ноги, побачив, що вони світяться.
