Остап Вишня – Мисливські усмішки Posted on by / 0 Comment Як iшли ми через Кленову, бачили пiд слободою чималенький циганський табiр з кiньми, возами, ведмедями й дiтьми. … Виткнувся на них i один чималенький, так пудiв на десять, вепр. … Живець чималенький, гачок теж такий, що й бугая вдержить, а лiска – у двадцять п'ять волосин.
ЧОРНОГУЗ Олег – Претенденти на папаху Posted on by / 0 Comment – Я бачу, у вас чималенький рід, Сідалковський! … Чималенький ніс.
Остап ВИШНЯ – Зенітка – Усмішки, фейлетони, гуморески Posted on by / 0 Comment Баліста заряджалася таким способом: брався чималенький обапіл, вкладався в риштак, накручувалися до отказу кишки, потім кишки пускалися, розкручувалися й шпурляли обапіл на ворога, в обложене місто.
Володимир Сосюра – Третя рота Posted on by / 0 Comment А вона якось чудно розтулила губи, так що замість поцілунку виходив один свист, і я цілував тільки її дихання… Я розсердився і покинув її одну ніччю на базарі… В кам’янську школу, після канікул, прийшов чималенький лист од Юлі, в якому вона писала, що «Ваш поцелуй прожег меня насквозь…»,
СВЯТОСЛАВ КАРАВАНСЬКИЙ – СЕКРЕТИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Posted on by / 0 Comment …увати врадувати обслуговуючий обслуговчий обтічний зализаний, загладжений, вигладжений обтяжуючий обтяжливий, чимраз /щораз/ тяжчий обширний розлогий, величенький, чималенький, місткий; (про права) широкий околицею манівцем, стороною округ округа олово; & олов'яний цина; & циновий освіжаючий відсвіжущий, щораз свіжіший осінила…
ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори Posted on by / 0 Comment А ще вони ходять дуже тихо, легко ховаються, навдивовижу швидко одужують після всяких падінь та синців і мають чималенький запас мудрості й премудрих речень, яких люди здебільшого ніколи й не чули або ж позабували давним-давно.
Валерій та Наталя Лапікура – Поїзд, що зник Posted on by / 0 Comment Майор не приховував, що свій розум має, і то чималенький, бо на його столі, крім звичайних телефонів, стояв апарат навіть не «вертушки», а «прямий» –
Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ Posted on by / 0 Comment …яку знав краще за власну долоню, щодня їздив туди і звідти, не раз манджав пішки — не завжди щастило впхатися в автобус, іноді той просто не зупинявся, проносячись проз чималенький гурт здебільшого студентів, відтак удруге і втретє; надія, що рухала ним від зупинки до зупинки, танула, й коли до інституту залишалося один-два відтинки…
