Результати пошуку слова: Шура

Мене звати Шура… … Там і знайшлася в них донечка Шура. … — Татуню, а Шура теж з нами поїде? … Перша схлипнула Шура, а потім забриніли сльози і на очах у Лесі. … мовила Шура, — … заспокоїла Шура, — … — не забарилася відповісти Шура. … Була б Шура, з нею ліпше, — … Згадалися розповіді Ганни Іванівни, Шура, смерть її батька…

Шура́б – іменник чоловічого роду (місто в Таджикистані) відмінок однина множина називний Шура́б родовий Шура́ба давальний Шура́бу, Шура́бові знахідний Шура́б орудний Шура́бом місцевий на/у Шура́бі, по Шура́бу кличний Шура́бе*

шура́ння – іменник середнього роду відмінок однина множина називний шура́ння родовий шура́ння давальний шура́нню знахідний шура́ння орудний шура́нням місцевий на/у шура́нні, шура́нню кличний шура́ння*

Шура встає, здіймає зо спинки ліжка теплу хустку й накидає собі на плечі, її виточене, незаймане лице змерзло, посіріло. … Шура, не підводячи очей, відповідає тихо: — … Шура вперто, з злякано-тупою серйозностю заявляє, що гадає так, як сказала: або згода на розвід, або повернутись.

Бабця сусiдiв – вiсiмдесятирiчна баба Шура з Горлiвки – гостювала у доньки другий тиждень. … Друга, вона окремо живе, годину тому дзвонила, коли баба Шура ще у кiмнатi була… Вони можуть вже й не телефонувати сьогоднi. … пожалiлася баба Шура. … – баба Шура-Серафима простягнула нам жовтий прямокутник з поламаними кутиками.

Справжнім її батьком був цар Шура, теж із ядавів. … Шурин», оскільки цар Шура доводився Крішні дідом. … Шура віддав рідну доньку Кунті, що мала дівоче ім’я Прітха, на виховання бездітному цареві Кунтібгоджі з роду ядавів, ватажка племені кунтіїв у Бгоджі.

І чи то взагалі був Олександр, Шура, Матвіїв друг і товариш?

Цікава бро¬ шура.