Улас Самчук – Волинь
Щось, видно, iнше сплило йому на думку. … Ось вiн устав, пiдiйшов до краю берега i вдивляється чогось до води в рiчцi, що тече поволi та лiниво, мiсцями робить закрути, мiсцями вирує i щось потиху, здається, сама з собою говорить. … Тi мовчать, пливуть далi, Володько проводить їх так далеко, доки сягає його зiр i вже щось iнше бачить.