Результати пошуку слова: Щуря

щуря́чий1 – прикметник (від: щур – пацюк) відмінок однина множина чол.

щуря́1 – іменник середнього роду, істота (маля пацюка) відмінок однина множина називний щуря́ щуря́та родовий щуря́ти щуря́т давальний щуря́ті щуря́там знахідний щуря́ щуря́та, щуря́т орудний щуря́м щуря́тами місцевий на/у щуря́ті на/у щуря́тах кличний щуря́ щуря́та

іменник середнього роду (селище в Україні) відмінок однина множина називний Щурі́ родовий Щурі́в давальний Щуря́м знахідний Щурі́ орудний Щуря́ми місцевий на/у Щуря́х кличний Щурі́*

Чи то сутінки зіграли з ним жарт, чи невідомі Сили послали попереджуюче видіння, але він побачив, як крізь кропиву і суцвіття наперстянки промкнулася синя щуряча мордочка й одразу сховалася, бо до неї посунуло яскраво-червоне створіння. Костоголовий притискав до грудей щурячу криївку і препотішно глипав очима.

Він слухав балачку, холодну і виважену, цього слідчого зі щурячою зачіскою і розумів, що різниці між цим випещеним, застібнутим на всі гудзики, настирним і передусім розумним типом і ним, саме ним, немає ніякої. За осколками чорними стрілами, з щурячим писком, влетіли птахи.

Якщо старого Тома немє в Щурячій заводі, значить, він забрався у річку. Коли вони знову взялися за весла, Непосида пояснив, що недалечко є мілка заводь, утворена довгою низькою косою; вона дістала назву Щурячої через те, що там улюблене місце водяних щурів.

– Піду гляну на щурячу пастку, – Попелюшка принесла щурячу пастку – там сиділо три великі щури.

Та я їх, як щурят, подавив!

пішов в обхід щурячого війська, добираючись до батареї довгим, та, мабуть, логічним для себе шляхом. Ще мить — перехопив би зубами і дременув світ за очі, та щуряче військо раптом смикнулося, перетворилося на монолітну масу, хлюпнуло на кота з усіх боків, —

Я мовчав; я обдумував ситуацію, мені не хотілося сказати навпростець «так» чи «ні»; я зловив себе на підленькій думці (звідкись надпливла ця думка, виповзла з щурячої нори): «