| безгу́чний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | безгу́чний | безгу́чна | безгу́чне | безгу́чні |
| родовий | безгу́чного | безгу́чної | безгу́чного | безгу́чних |
| давальний | безгу́чному | безгу́чній | безгу́чному | безгу́чним |
| знахідний | безгу́чний, безгу́чного | безгу́чну | безгу́чне | безгу́чні, безгу́чних |
| орудний | безгу́чним | безгу́чною | безгу́чним | безгу́чними |
| місцевий | на/у безгу́чному, безгу́чнім | на/у безгу́чній | на/у безгу́чному, безгу́чнім | на/у безгу́чних |